Тео і шлях додому маленького динозавра

Тео знав назви багатьох динозаврів. Але він ніколи не очікував зустріти одного біля воріт свого саду. З-поміж папоротей зашелестів маленький трицератопс. Він глянув ліворуч. Він глянув праворуч. «Ти загубився?» — запитав Тео.

За воротами у багнюці тягнулися величезні сліди. Тео присів біля одного з них. «Тут проходив хтось набагато більший». Маленький динозавр обнюхав слід і штовхнув рукав Тео. Разом вони рушили слідом.

Слід привів до струмка. Маленький динозавр зупинився на березі. Тео знайшов плоский камінець і поклав його між двома кам’яними переходами. «Один маленький крок», — сказав він. Потім ще один. Незабаром вони вже стояли по той бік.

З вершини пагорба вони побачили всю зелену долину. «Гей-гу-у-у!» — гукнув Тео. Маленький динозавр підняв голову і видав хиткий гудок. Далеко у відповідь почувся знайомий поклик, що перекотився через папороті.

Великий трицератопс поспішив на луг. Малюк побіг до неї, і вони торкнулися носами, тихо й радісно загуркотівши. Тео посміхнувся. Він знайшов щось краще, ніж слід динозавра: спосіб допомогти другові.

Біля садових воріт Тео помахав на прощання. Дві стежинки від слідів повели додому крізь папороті — одна велика і одна маленька. Завтра він намалює їх у своєму динозавровому зошиті, а сьогодні має цілу історію, щоб розповісти.