Книжка спільноти
Жолудь, що поплив
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 2
Міланка гуляла лісовою стежкою. З-під рожевої шапочки з котячими вушками визирали карі очі, а щічки зарум’янилися від прохолодного осіннього повітря.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 3
Біла пухнаста курточка ледь торкалася папороті. Міланка любила слухати ліс. Сьогодні їй хотілося дізнатися, про що розмовляють його мешканці.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 4
На пеньку сиділа білочка. Вона тримала жолудь і поглядала на землю. — Що ти шукаєш? — запитала Міланка.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 5
— М’яке місце. Хочу посадити жолудь, — відповіла білочка. — Он там земля пухка! — Міланка показала на галявинку біля струмка.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 6
Білочка стрибнула з пенька, та жолудь вислизнув із її лапок. Тук об корінь, скік через камінець — і плюсь у воду! — Мій жолудь! — скрикнула білочка.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 7
Вода підхопила жолудь і понесла до купи гілок, що перегородила струмок. Міланка побігла берегом.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 8
Вона присіла й простягла руку, але жолудь уже проплив повз.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 9
З-під листя висунув носик їжачок.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 10
— Онде довга гілочка, — сказав він. — Може, нею дістанеш? Міланка взяла гілочку й обережно потяглася до жолудя. Не вистачило зовсім трішечки.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 11
Тоді вона підсунула його гілочкою до широкого кленового листка, що плавав поряд. — Тримайся, жолудю! — прошепотіла Міланка.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 12
Жолудь застряг біля черешка. Вода крутила листок дедалі швидше й несла до перепони. — Ще трошки вліво! — гукнув їжачок.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 13
Міланка підчепила край листка й підтягла до берега. Білочка схопила жолудь саме тоді, коли листок вислизнув і поплив далі. — Врятували! — зраділа білочка.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 14
На галявинці Міланка пальчиком зробила ямку. Білочка поклала туди жолудь, а їжачок підгорнув до нього сухе листя.
Книжка спільноти: Жолудь, що поплив — 15
Потім Міланка присіла навпочіпки й дослухалася. За папороттю щось тихенько шурхнуло. — А ти хто? — спитала вона і розсунула листочки.