1Високо в нічному небі жила маленька зірочка на ім'я Піп. Піп був найменшим серед усіх зірок, і тому він був певен, що зовсім не має значення.
2«Великі зірки такі яскраві,» — зітхнув Піп. — «Хіба хтось помітить таке крихітне світло, як моє?» Він сховався за хмаринку й намагався бути непомітним.
3Одного вечора далеко внизу маленький корабель плив широким темним морем. Моряки дивилися на небо, шукаючи вогник, який привів би їх додому.
4Великі зірки сяяли яскраво, але вони були такі далекі й такі високі, що моряки не могли відрізнити одну від одної. Вони почали відчувати, що заблукали, і злякалися.
5Тоді молода морячка вказала прямо вгору. «Дивіться! Ось та маленька зірочка — вона якраз над нашою гаванню. Йдемо за нею!» Вона вказувала на Піпа.
6Піп ледь міг повірити своєму щастю. Він вийшов із-за хмаринки й засяяв так яскраво, як тільки міг його маленький вогник, — прямо вниз на темну воду, вказуючи шлях.
7Корабель ішов за маленьким рівним світлом Піпа через усе море й безпечно дістався до гавані. Моряки радісно кричали й махали йому руками.
8«Я зовсім маленький,» — прошепотів Піп, — «але моє світло виявилось саме тим, яке їм було потрібне.» З тієї ночі Піп більше ніколи не хотів бути більшим. Навіть найменший вогник, знав він тепер, може допомогти комусь знайти свій шлях. На добраніч, Піпе. На добраніч.
